Чи помічали, що зими стали якісь… несправжні? Без того пухнастого снігу, без хрускоту морозу під ногами, коли щоки аж горять від холоду. Так, ніби хтось вимкнув тумблер "зима" раніше часу. А ми ж з вами пам'ятаємо ті часи, коли снігу було по коліна, правда? Це, виявляється, не просто "погода зіпсувалася", а цілком собі конкретні сигнали глобальних змін, які вже, здається, стукають у двері кожного українця.
Що змінилося
Кліматологи кажуть, що "фокуси" в Україні напряму залежать від того, чи зможемо ми, людство, нарешті взятися за розум і зменшити викиди цих нещасних парникових газів. Про це, між іншим, говорила й Віра Балабух – кандидат географічних наук, яка очолює цілий відділ прикладної метеорології та кліматології в Українському гідрометеорологічному інституті ДСНС та НАН України.
Уявіть: Харків – як нинішня Херсонщина, і це вже скоро
От спробуйте уявити: якщо ми й надалі будемо так само "коптити" планету, спалюючи все, що горить – вугілля, нафту, газ, посилюючи цей самий парниковий ефект, то знаєте що? Вже до 2050 року середня температура в Україні може підскочити на цілих 2,5 градуси. А до кінця століття, за найпесимістичнішими прогнозами, – взагалі на понад 4 градуси. Такі цифри наводить, наприклад, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.
А що це означає для нас, простих смертних? Та просто-напросто те, що теплий період року подовжиться майже на місяць вже до середини століття, а ближче до 2100 року – майже на 50 днів. Тобто, умовно кажучи, літо буде починатися раніше і закінчуватися пізніше. А ось зима… Зима стиснеться до якихось кількох тижнів. І знаєте, що найдивовижніше? Клімат у Харкові, який ми звикли бачити з його лютими морозами і кучугурами снігу, стане до болю схожим на нинішній клімат південних областей. Можливо, ви вже бачили це, коли дивувалися, чому в січні в Києві +10? Це воно і є. Звучить незвично, правда? Ніби хтось переплутав географічні карти.
Віра Балабух, до речі, не втомлюється повторювати:
За останні 30 років температура зросла на 1,5 градуса, і ми вже бачимо наслідки. Якщо тенденції не зміняться, міні-зима без снігу стане новою нормою.
І ось тут їй віриш беззаперечно, бо відчуваєш це на власній шкірі. Тільки уявіть, за даними Національного інституту стратегічних досліджень, середня річна температура в Україні з початку XX століття піднялася більш ніж на 2°C, і що найцікавіше – 1,2°C з цього "плюсу" припадає саме на останні 30 років. Отже, це відбувається на наших очах. А ще, якщо вірити ClimateAdapt.enefcities.org.ua, кожне наступне десятиліття, починаючи з 1991 року, було теплішим за попереднє. Ну що ж, тенденція, як то кажуть, очевидна.
Адаптація: не просто слово, а життєва необхідність
Отже, ці кліматичні зміни – це не просто "новини по телевізору", які можна обговорити за обідом і забути. Ні, це абсолютно реальна загроза для нашого сільського господарства, для наших екосистем (а це ж і ліси, і річки, і тварини – усе) і, звісно ж, для повсякденного життя кожного українця. Тому адаптація до цих нових умов стає просто критично важливою, і починати треба вже сьогодні, а не колись там "на пенсії".
Візьмемо, приміром, наших аграріїв. Чи знаєте ви, що кількість днів, коли температура перевалює за +30°C, в усіх областях вже подвоїлася? Уявіть, як це впливає на врожай. Це призводить до того, що ярі культури достигають передчасно, і, звісно, врожайність падає. Або ось ще: високі нічні температури, виявляється, не дають опадам нормально випадати. Це може призвести до того, що бруньки на деревах розпускаються раніше, а посіви просто псуються.
І найстрашніше – це посухи. Їхня частота, за даними Національного інституту стратегічних досліджень, у різних агрокліматичних зонах вже сягає 20-40%, а за останні двадцять років вони взагалі стали траплятися майже вдвічі частіше. Можете собі уявити? І, до слова, ті самі суховії та пилові бурі, які ми раніше асоціювали лише з півднем, тепер "зазирають" і до північних, і до східних регіонів України.
Звісно, не все так похмуро. Зміна клімату, як не дивно, відкриває і деякі нові можливості, особливо для наших аграріїв. Наприклад, вже створюються умови, щоб вирощувати навіть треті врожаї та зовсім нові для нас теплолюбні культури. Але, чесно кажучи, головний біль залишається – це вода. Куди не кинь оком, скрізь про неї йдеться. За попередніми прогнозами, аж половина території України може опинитися в зоні, схильній до посух, вже до 2050 року. . З одного боку – добре, що з'являються нові культури, з іншого – чи буде чим їх поливати?
Ну що ж, друзі, як бачимо, майбутнє нашої погоди, і що важливіше – нашого з вами життя, дуже сильно залежить від тих рішень, які ми приймаємо сьогодні. Здається, все гранично просто: міні-зима без снігу – це не просто дивакувата назва, а цілком реальний сценарій з дуже відчутними наслідками. Чи готові ми до цих змін, чи будемо просто спостерігати? Це вже питання до кожного з нас.
Джерело: 5692.com.ua
